Сьогодні Фрея Аксельсен ішла на новий рекорд. Її стрім дивилося триста п’ятдесят тисяч людей, і ця цифра зростала в міру того, як трансляція перейшла до запитань та відповідей. Якщо кількість глядачів онлайн сягне чотирьохсот тисяч, це буде світовим рекордом для коучингової індустрії.
До Фреї цього нікому не вдавалося досягти. Навіть знаменитий і непристойно багатий Тоні Боббінс мав триста дев’яносто на піку своєї кар’єри — і то після десятиліть на ринку, зі всесвітньо відомою посмішкою акули бізнесу! І тепер Фрея мала шанс перевершити Боббінса й забезпечити собі славу на довгі роки. І якщо комусь це здавалося везінням, то Фрея знала — фортуна приходить лише до підготовленого розуму й готових ловити удачу за хвіст рук.
Починалося все пристойно. Година пішла на лекцію про те, як досягати своїх цілей — найприємнішу частину її стріму, але прийшло лише сто тисяч. Передбачувано, але не той рівень, до якого звикла Фрея з її чотирма мільйонами підписників в Інстаграмі й ще дванадцятьма в ТікТоці. Фрея недолюблювала останній за брак серйозної аудиторії, але алгоритми вирішили інакше.
Ще годину пішла на питання на кшталт «який найкращий вік для запуску стартапу» та «як встати й почати займатися собою», які надходили через форму перед етером. Відповіді були цікавими, адже людям завжди подобається чути те, що вони й так знають, і дали змогу підкачати онлайн до двохсот тисяч глядачів.
Але це все ще було не те. Двісті тисяч — це плато, яке з кожним разом ставало все важче подолати. І Фрея знала, що якщо зараз не видереться на вершину, то колись оступиться і зкотиться з горбу слави навіки.
І тоді Фрея пішла ва-банк, як люблять казати нью-йоркські трейдери. За двадцять хвилин, не вимикаючи етеру, її помічники під’єднали платіжну форму й розмістили її в соціальних мережах. І почалася несподівана частина трансляції — питання за донати. Без модерації, але на умовах Фреї.
Людська хвиля ринула вперед. Пости асистентів розліталися, як гарячі пиріжки — то був прайм-тайм, якраз перед закінченням робочого дня — і двісті тисяч глядачів виросли до двохсот п’ятдесяти. Боти пабліків та журналів підхопили подію і почали передруковувати новину про провокаційний стрім «найреволюційнішого бізнес-коуча нашого покоління». Та ще й жінки!
Тепер Фрею дивилися, коментували, підтримували, і ставили питання за справжні гроші триста п’ятдесят тисяч людей з усього світу. Триста шістдесят. Триста сімдесят. Фреї зводило подих із кожною новою тисячею. А далі настав час відповідей.
Головне, не перетворити спілкування з підписниками на колективне побачення з Тіндеру.
«У вас є діти? — запитала незнайомка. — Як досягти успіху, якщо в тебе їх четверо?»
Фрея хотіла сказати: «Ніяк». Але, по-перше, матусі в декретній відпустці складали сорок вісім відсотків аудиторії Фреї, і питання було їм нагальним. А по-друге, не можна так відповідати послідовниці, яка, напевно, викроїла п’ятдесят баксів із кишенькових грошей своїх чотирьох дітей. Тому Фрея дала ввічливу, заздалегідь підготовлену відповідь.
— Кожен сам для себе вирішує, що для нього успіх, — сказала вона, — Якщо ви завжди хотіли бути матір’ю чи батьком, то діти — це ваш капітал. Головне — дотримуватися інвестиційної стратегії і ніколи не вкладати в неперевірені фонди. І не забувати про диверсифікацію.
Фреїні помічниці загиготіли в чаті.
«Ви заміжня?» запитав хтось, пожертвувавши самий мінімум — п’ять доларів.
Такі питання Фрея залишала без відповіді. На щастя, потік запитань цікавіших — і дорожчих! — змив усі дешеві провокації.
«Вам коли-небудь бракувало міцного чоловічого плеча?» запитала Ребекка223 за сто доларів. «Чи кинете ви свій бізнес, якщо зустрінете кохання всього життя?»
Фрея на мить задумався, перш ніж відповісти.
— Бізнес не замінить чоловіка, а чоловік не замінить справу всього життя. Нехай бізнесу не потрібно догоджати, як коханцю, і правильний бізнес завжди постоїть за тебе, — тут Фрея посміхнулася. — В чому, погодьтесь, є велика перевага перед чоловіками.
Чат вибухнув, стрічки Твіттера та Інстаграму спалахнули синім полум’ям на бічних екранах. Феміністична спільнота загриміла сотнями голосів у чаті, їхні аватарки розквітли різноманіттям колорів волосся, як екзотичний сад. Тепер уже не помічниці і модератори, а фанатки Фреї репортили і цькували тролів, які виповзли на сяйво її стріму із сирої пітьми анонімних форумів для невдах.
З тролями завжди було важко. Але триста вісімдесят тисяч… ні, триста дев’яносто тисяч онлайн — це триста дев’яносто тисяч онлайн. Як би вони не пахли.
Тролі намагалися зірвати етер питаннями на кшталт «А в рота береш?» та «А ноги поголити не пробувала?», але модератори чату втрутилися до того, як ситуація вийшла з-під контролю. Фрея посміхалася і відповідала на обрані нею запитання, поглядаючи на чат асистентів. Їхні коментарі в чаті, як завжди, задавали тон, як задають вівцям напрямок собаки-пастухи. Модератори по-снайперски знімали банами найнастирливіших тролів — та цього разу, їм не довелося втручатися.
Тролі отримували від своїх матусь у школу на обід лише п’ять доларів — тому були вщент розбиті контратакою фанів Фреї. У бій ішли мами на дому, манікюрниці та перукарки, студентки з провінції та заробітчанки. Гриміла важка кавалерія Фреї — господині, які на трубний поклик економіки змінили свої поварьошки на смартфони-лопати, і тепер завзято копали ними город саморозвитку. І, в ар’єргарді — чоловіки, що жадали уваги всіх вищезгаданих жінок без винятку. Вони увивалися коло шанувальниць Фреї, не помічаючи навіть, скільки витрачають на Фрею саму — за даними аналітиків, до двадцяти доларів на місяць на одну голову чоловічої статі.
Не найкраща аудиторія, якщо ти серйозна жінка, яка ділиться секретами справжнього успіху — але вірна. А вірність у реальності дуже багато значить.
На очах Фреї, п’ятибаксові повідомлення тролів змили двадцятип’яти- і п’ятдесятидоларові послання «Фрея, уперед!», «Фрея, ми тебе любимо!», "#Аксельсексуали!». Ставки стрімко зростали, і тепер донати менше десяти доларів навіть не з’являлися на екрані. І, нарешті, Фрея посміхнулася щиро.
Але онлайн ледве дотягнув до трьохсот дев’яноста тисяч — і глядачі почали розходитися. Це тролі, зазнавши поразки, тікали з поля бою. Аж раптом Кеті, помічниця-піарниця, написала:
«Покажіть їм ваші ноги, зараз же! Це буде сенсація!»
Зазвичай Фрея такого не робила, але сьогодні був особливий день. Немає часу на сумніви, навіть якщо ти в діловому костюмі. Немає часу на сумніви, якщо ти народжена змінювати світ.
Фрея демонстративно взяла зі стійки мікрофон і стиснула його в руках.
— Що ж, — сказала вона, — якщо неголені ноги є останнім аргументом у боротьбі між слабкими чоловіками й сильними жінками, то ми вже перемогли.
Фрея відкинулася на спинку свого дизайнерського крісла так, що в кадр потрапили її гладкі і стрункі ноги, що аж сяяли під софітами. Ноги виглядали з-під строгої ділової спідниці, але закінчувалися зручними білими кросівками. Фрея кокетливо дригнула ногами в повітрі, крутнулась у кріслі і вмостилася назад за стіл.
Результат був неоднозначний, але потужний. Фрея була задоволена. Але коли вона повернулася, то потрапила в зовсім інший етер.
У чатах стояв ґвалт. Ліві та праві ЗМІ, які слідкували за її стрімом, розчохлили кулемети генераторів статей і почали лупити з них по новинних стрічках. «Бізнес-коуч ставить токсичну маскулінність до своїх витончених ніг», — писали ліві. «29-річна Фрея Аксельсен показала, що жіноча сила не має нічого спільного з волохатими ногами», — неохоче визнавали праві.
І коли радикальні феміністки почали виходити із чату, їх уже була меншість. етер кипів, вирував новими людьми, котрі про Фрею щойно дізнались, але вже клялись їй у коханні. Число глядачів перевалило за триста дев’яносто тисяч і наближалося до чотирьохсот. Помічники на боковому екрані святкували: стрімінгова платформа надіслала Фреї партнерський контракт. До абсолютного рекорду залишалося лише кілька тисяч онлайну.
Голова Фреї йшла обертом.
Коли раптовий вибух феєрверку заповнив увесь основний екран етеру, і на ньому промайнуло велетенське повідомлення вартістю десять тисяч доларів.
«ТАЄМНИЦЯ РОЗКРИТА! ФРEЯ АКСЕЛЬСЕН СОСЕ І ДАЄ В ДУПУ ЗА ГРОШІ». кричало воно яскраво-помаранчевим текстом. Під ним було неклікабельне, частково обрізане посилання на Pornhub.
Що за йолоп. Фрая засміялася.
— Дуже щедро, дорогий хейтер, — сказала вона, — Шкода, що я не можу повернути гроші, щоб ти міг звернутися до психіатра. Психотерапія коштує дорого, ти-то точно знаєш.
Двадцять секунд — саме стільки мало тривати повідомлення вартістю десять тисяч доларів. Воно вискочило посередині екрану, загородивши обличчя Фреї, і їй довелося посунутися на кріслі вбік.
— Ех, це зворотній бік успіху, темна сторона. — дівчина хихикнула. — Все, що я можу побажати цим хейтерам-марнотратцям — звернутися до лікаря. І пам’ятайте, що не варто переходити за підозрілими посиланнями — там може бути вірус.
Важко було встежити за тим, що відбувається в чаті. Там обурювалися тим, як далеко хейтери готові зайти, щоб завдати шкоди. Фрая написала своїм помічникам, але ті знизали плечима — повідомлення не можна було видалити, тож вони могли лише перечекати. Дівчата з #Аксельсексуалів заворушилися, закликаючи людей не переходити за невідомими посиланнями. У багатьох так уже вкрали кредитні картки і замовили за їх кошт купу всякого добра до Нігерії
Аж тут у чаті піднялася хвиля вигуків і смайликів.
«Це справжнє відео!, — написав хтось. — Боже мій, це ж Фрея».
«Триста баксів!» — вигукнув РобертРуйнівник2.
«Панове, а вірусу справді немає?» — запитала Таня1999.
«Фрея, як ти це прокоментуєш?»
За цим повідомленням прокотилася хвиля баклажанних смайликів. Хтось підписав кожен із них словом «огірок».
І тільки-но пройшло двадцать секунд і посилання на відео щезло з етеру, як екран вибухнув від донатів. Десять, двадцять, тридцять доларів кричали, що відео справжнє. Сотні доларів приходили з повідомленнями «300 б а к с і в», «О г і р о к» і просто зі смайликами сміху до сліз. Повідомлення були оточені емоджі баклажанів та рожевим феміністичним кулаком із Фреїного стікерпаку.
Фрея повільно перевела погляд на другий монітор. Там зі швидкістю бігової доріжки крутилася стрічка Твіттеру. Інстаграм уже встиг заблокував тему, але Твіттер був більш відкритий до провокацій. І тепер «Згадки» Фреї були заповнені скріншотами.
Багато з них були замазані, але зміст скріншотів легко читався. Десь Фрея із захватом тримала в роті щось рожеве, і це був точно не малиновий сорбет. Десь Твіттер, за новими правилами, тактовно замазував її груди. Але людей навіть груди не цікавили: стрічка ломилася від товстих зелених огірків, які в кадрі стискала чоловіча рука.
— Скажіть, що це фейк! — волали в службовому чаті помічники Фреї. — Скажіть, що це ДІПФЕЙК, Фрея, ви завмерли онлайн червона як РАК!!!
Фрея мовчки сягнула рукою за мишкою і вимкнула стрім.
Перед тим, як екран згас, вона побачила власне червоне, мляве обличчя, а потім — числа. Пів мільйона людей були на її етері сьогодні. Пів мільйона свідків.
Їй потрібно було вивести себе зі ступору. Вдихнути і видихнути в позі лотоса.
Фрея видихнула — а потім схопила свій ноутбук і жбурнула ним у стіну.
Легше не стало. Фрея відчула, як прискорився її пульс. У вухах дзвеніло. Здавалося, що вона ось-ось зомліє. Усе, чого вона хотіла в той момент — щоб так і сталося. Але в долі були інші плани.
Тож Фрея взялася рятувати себе сама. Вона не могла обернути час назад, але могла замести сліди. Їй потрібно було знайти записник. Лише один.
Номер її куратора в ЦРУ, Пана К., не міг зберегтися на жодному електронному пристрої. Айфон забував його одразу після дзвінка, а Макбук зависав, якщо номер з’являвся на екрані. Тож, як і в старі часи, номер був записаний кілька разів на різних паперових носіях -- на випадок, якщо один із них загубиться.
Справа була не в тому, що Фрея часто вдавалася до допомоги ЦРУ — Фрея і записників своїх не губила, для початку. Просто коли ти працюєш на Тіньовий Уряд, обставини бувають найнеймовірнішими. Як от зараз.
Тож передбачливість Фреї стала їй у пригоді. Вона не змогла знайти записник у кухонній шафці. Блокнот із шухляди комода пропав, най Фрея вивернула всю шухляду на підлогу. І тільки номер, написаний на окремому аркуші в банці з-під чаю, залишився на місці.
Дівчина одразу ж схопила листок із номером у руки і тремтячими пальцями набрала номер куратора.
Їй не довелося довго чекати — Пан К. одразу ж підняв слухавку.
— Це катастрофа, — сказала Фрея, щойно куратор сказав «алло», — Потрібно, щоб ви все видалили».
— Все під контролем, Фрея, — м’яко відповів Пан К. — Дай мені п’ять хвилин, і все буде гаразд. Будь готова відповісти на дзвінок.
І поклав слухавку.
Фрея видихнула, відчуваючи себе справжнім суперагентом. Для повного задоволення вона потягнулася до свого айпаду, щоб спостерігати, як зникають усі докази її ганьби. Джейсон, її колишній наречений і до того ж хворий козел, буде дуже здивований, коли побачить, що вона вийшла сухою з біди.
Фрея із жалем глянула на свій розбитий Макбук — лють ніколи не вихід — і взяла планшет із шухляди. Вона ввела своє ім’я в пошуковий рядок, і Гугл слухняно видав перший результат — статтю про Фрею у Вікіпедії, з її світлиною на конференції «Нові обличчя в бізнесі» праворуч. Вона впевнено посміхалась у своєму фірмовому костюмі та кросівках. Цей блок займав половину екрану.
На перший погляд, усе виглядало, як раніше — охайно, чисто, відшліфовано зусиллями лінкбілдерів і піарників, які купували посилання на потрібні сторінки й ховали критику в результатах пошуковика, підлаштовуючи Google під смак Фреї.
Тим часом минуло три хвилини з п’яти. Машина цензури працювала повільно.
Тоді Фрея помітила дещо нове. На другій позиції був не її ТікТок, чи Інстаграм, чи сайт, а блок новинних карток. Вона прокрутила вниз — і картки вискочили й розгорнулися на весь екран.
«Фейкове відео потрапило в прямий етер: хто наїхав на Фрею Аксельсен?» — написали на CNN.
«Deepfake — загроза національній безпеці: ФБР заявило про іноземне втручання в стрім успішної бізнесвумен. Оригінал відео знайдено на анонімних форумах», — повідомили на Fox News.
«Російські хакери відстежили цифровий слід сумнозвісного відеофейку: сліди ведуть до криптоферм в Ухані», — написали у The Wired. Гугл запропонував уривок тексту: «Спочатку в Ухані відібрали здоров’я нації. Чи заберуть вони нашу совість?».
А демократичний Huffington Post, жіноча редакція якого найкраще розбиралася в натяках, зробив висновок: «Китайці проти фемінізму: таємничий злив Фреї Аксельсен залишив слід у мізогінічній країні. Єльський університет вважає, що це спроба підірвати економічне відновлення США після епідемії та війни в Україні — через зменшення незалежності та поваги жінок».
І на кожній картці був скріншот із відео — того самого, де Фрея, оголена, дивиться прямо в камеру, стоячи на колінах. Кадр був обрізаний по шию, а за її плечима майорів прифотошоплений китайський прапор.
Фрея грюкнула планшетом об стіл і схопила телефон. Цього разу вона заговорила ще до того, як Пан К. встиг щось сказати.
— Ви мене кинули!
— Ані оригінальне відео, ані нецензуровані скріншоти ніколи не побачать світло мейнстріму, — відповів куратор. — А тепер зроби глибокий вдих і заспокойся, Фрея. Ти маєш зробити офіційну заяву, щоб владнати Наратив, і вона має бути чіткою…
Слухати Пана К. було нестерпно, і Фрея перебила його.
— Яка в біса історія? У нас є угода!
Це прозвучало надто різко — не можна лаяти людину, яка тримає твою кар’єру на короткому повідку — тож Фрея швидко спробувала загладити провину.
— Пане К., я так довго працювала над нашим проэктом! — вигукнула вона. — Який сенс вам мене підставляти? Просто натисніть кнопку і видаліть усе це!
Куратор на іншому кінці дроту важко зітхнув.
— Відео переглянув мільйон. Відмотати в минуле неможливо, навіть для Тіньового Уряду. Я і так використовую дуже дорогу в сюжетному плані єдність ФБР і російських хакерів, щоб врятувати тебе, Фрея; це карт-бланш. Усе через мою особисту симпатію до тебе.
Фрея, яка слухала Пана К. і кивала в такт його словам, раптом закипіла, як чайник.
—Симпатію? Яку ще симпатію! — закричала вона в слухавку. — Звісно, ви можете повернутися в минуле! Коли інопланетянин, сраний риболюд з жабрами з’явився в центрі міста, його також бачили тисячі людей! Але ви нахабно стерли все прямо на очах у народу, і це спрацювало!
От дідько! Фрея швидко вщипнула себе й міцніше стиснула телефон.
— Я вимагаю, щоб не було ніяких зливів. Хай йдуть до біса китайці та фемінізм. Це моє життя, і воно не буде вашим наративом.
І, зробивши глибокий вдих, Фрея додала.
— Або так, або втратите мене й мої шістнадцять мільйонів.
Здається, айфон заскрипів під пальцями Фреї. Пан К. відповів не відразу. Але коли він заговорив, його голос втратив усю батьківську м’якість, ставши жорстким і сухим.
— Твої промахи, Фрея, не стоять на порядку денному Уряду. І не варто обговорювати засекречені інциденти по телефону, якщо хочеш залишатися на порядку денному сама. — Він зробив паузу. — Твоїх шістнадцяти мільйонів немає; є тільки ти і я…
Фрея не стала це слухати й поклала слухавку.
Фрея відчувала, що Пан Курва блефує. Якби її досягнення були мізерними, а шістнадцять мільйонів послідовників були фікцією, то не було б потреби в таких конфідентах Тіньового Уряду, як вона. Тепер Фрея бачила розпач у спробах куратора знецінити її досягнення.
Вона не погодиться. Не буде ніякого спектаклю, ніяких судових позовів із рекламодавцями. Вони б не наважилися. Але Пан К. не залишив її наодинці з думками.
Раптом увімкнувся телевізор Фреї, і на екрані з’явився чоловік в окулярах у роговій оправі та діловому костюмі, що сидів у тьмяно освітленому кабінеті. У нього було чорне волосся із сивиною, темні брови і виразний ніс.
Кімната була освітлена так, що на екрані було видно лише чоловіка, його письмовий стіл із червоного дерева та стілець. Американський орел із запнутими очима був зображений на прапорі позаду чоловіка.
Це був Пан К., і він суворо дивився на крихітну Фрею з її широкоформатного екрану.
Фрея була знайома з такими трюками. Пан К. показував свою силу: потайний доступ до телефонів і техніки, ЦРУшні привілеї. Він намагався залякати її.
Стереосистема Фреї затріщала голосом Пана К.
— Ми не договорили. Якщо ти не зробиш заяву впродовж пів години, я оприлюдню правду. Це домашнє відео з Джейсоном буде визнано автентичним. Вони також визнають, що ти приймала наркотики, Фрея.
Він намагався залякати її! Але в нього не було ніякої зброї проти неї, окрім страху. Тож Фрея сміливо подивилася прямо у велетенське обличчя куратора на екрані телевізора й розсміялася.
— Наратив побудований на брехні! Але знаєте, що правда? Ви зробили невірну ставку. Не треба нічого видаляти. Я подам на Джейсона до суду і виграю. Ви можете забанити мене в Інстаграмі, але вам не вдасться вкрасти людську увагу.
Фрея похитала головою, недбало знизала плечима і продовжила з посмішкою.
— Шістнадцять мільйонів аксельсексуалів просочаться крізь ваші пальці, як пісок… Й один із цих мільйонів обов’язково з’ясує, що сталося насправді.
Пан К. зітхнув, опустивши лікті на стіл. Фрея почула через стереосистему, як скрипить червоне дерево під вагою куратора ЦРУ.
— Якби Уряд не створив Наратив, тобі не вдалося б привернути увагу навіть десяти людей, Фрея, — сказав Пан К. з кислою посмішкою. — Ти ж не настільки наївна, щоб вірити, що ми дозволили б таким, як ти, володіти увагою мільйонів?
Таким, як вона?!
Айфон Фреї знову заскрипів у неї під пальцями. Скрегіт розбурхав Фрею, і вона з несамовитим криком жбурнула айфон в обличчя Пану К. Айфон зрикошетив від телевізора через усю кімнату, а гігантський екран заповнився розбитою веселкою і згас.
Але Фрея знала, що гідру ЦРУ так просто не здолати. Вона кинулася до телевізора і висмикнула шнур із розетки, щоб куратор не зміг до неї дістатися.
Фрея на мить зупинилася, перевела подих, відкинула пасмо волосся із чола й побачила розгромлену квартиру. На журнальному столику лежав розбитий айпад, а по вітальні були розкидані клавіші від її макбука. Екран телевізора перетворився на потріскану, нерівну сітку, наче перший листопадовий лід на калюжі.
«Зароблю на новий», — вирішила Фрея. З цими словами вона почала шукати телефон, що відлетів від екрану.
Пан К. мав рацію — вона мала перестати бути наївною. Однак це не означало, що вона мусила піддатися на погрози Уряду. По-перше, Фрея подзвонить своєму адвокату й зажадає негайного відкриття справи. Вона знала, що Джейсон викрав відео, і могла це довести. Його заарештують і не дадуть покинути штат Нью-Йорк.
Що ж, Пану К. доведеться пояснити, чому ФБР, хакери та комуністична партія помилялися. Фрея вже бачила, як Наратив зазнав краху з відходом Рональда Шрампа на початку двадцятих років.
Рональд, старий багатий дивак, став президентом Америки й наробив стільки лиха, що Тіньовому Уряду довелось втрутитися відкрито. Настільки відкрито, що сама ідея Тіньового Уряду досягла мас, перш ніж жовта, як курча, голова Трампа потонула в темних водах Наративу.
Отже, вашингтонському придурку, який любив втручатися в чужі телевізори, перепаде на горіхи. Бо Фрея не збиралася здаватися так швидко, як Рональд Шрамп. А Рональд боровся аж до самої тюремної лави.
Фрея була налаштована на помсту. Вона подзвонить своєму адвокату й переконається, що Пан К. відповість за свої дії. І вона подбає про те, щоб Тіньовий Уряд пошкодував про той день, коли зв’язався з нею.
Раптом на кухні спалахнуло яскраве світло. Екран великого холодильника Фреї, який займав половину шафи, засвітився. Список продуктів, строк придатності яких закінчувався — вклад Фреї в екологію — зник.
На його місці з’явилося обличчя куратора, розтягнуте й розбите на пікселі. Тепер Пан К. мав менш презентабельний вигляд, проте дивився на Фрею грізно.
Фрея вирішила ігнорувати куратора. Зрештою, у холодильнику не було динаміків. Нехай собі видзьобує азбуку Морзе, використовуючи той крихітний динамік, що писком нагадує закрити дверцята холодильника. Фрея мусила швидко знайти свій айфон, щоб зателефонувати адвокату. Куди ж подівся цей негідник?
Але Пан К. все одно заговорив. Звідкись зсередини розумного чайника він промовив гучним, тріскучим голосом.
— Ти себе не жалієш, Фрея, і це твій вибір. Так само, як Мак-Афі вибрав. Але якщо ти будеш далі опиратися наказам, Фрея, твоїх батьків уб’ють. — прогримів він.
Світ в очах Фреї потемнів.
Звісно. Батьки.
Фрея так ретельно намагалася тримати своїх батьків якомога далі від людських очей — жодних інтерв’ю, жодних світлин із візитів додому, жодних постів у Фейсбуці. Не тому, що їй було соромно, нехай фермерська сім’я з Техасу була не тим місцем, звідки походять бізнес-леді. Але щоб захистити їх від тягаря, який приходить зі славою — Фрея була готова його нести, але не її батьки.
Вона по-дурості вирішила, що сховала їх і від Тіньового Уряду. Звісно, Пан К. розраховував на це із самого початку.
У якусь мить вона подумала, що її батьки, віддані віряни, сприйняли б це все як Провидіння. Вона, Фрея, забагато нагрішила, і сьогодні настав день розплати.
Фрея відкрила рота, щоб відповісти, і відчула, що її губи пересохли й потріскалися, як земля в пустелі. Вона швидко облизала їх і подивилася куратору в його бездушні очі.
Ось так, майже без спротиву, вона програла.
— Я хочу, щоб ви знали, — тихо промовила Фрея, — я роблю це тільки заради своїх батьків, Пане К. Але після цього я попрошу в ЦРУ іншого куратора…
Але Пан К. не дослухав її. Він раптом застиг на екрані, і по його обличчю пройшла брижі. Холодильник спалахнув світлом і вимкнувся.
Потім світло у квартирі повністю згасло, залишивши дівчину в темряві. Мороз пробіг її шкірою.
Величезні панорамні вікна, які зазвичай давали змогу сонячному світлу заливати вітальню, були темними, як порожні дзеркала. Крізь шибки проникало холодне біле світло, схоже на промінь прожектора або яскраве світло повного місяця.
Але на шістдесят шостий поверх прожектори ніколи не діставали. А годинник на зап’ясті Фреї показував лише третю годину дня. Навіть у листопаді в Нью-Йорку, місті, де так часто буває похмуро і вітряно, було зарано так темніти.
З порожньою головою Фрея відійшла від холодильника, обійшла барну стійку й підійшла до вікна.
Надворі висів місяць, величезний і блакитний, як у кіно. Він піднімався над містом між купчастими хмарами, а вітер розривав їх, звільняючи місце для світла й зірок — зорей густих, яскравих і різнокольорових. Фрея ніколи не бачила такої ночі в місті.
Але Фрея дивилася не на місяць і не на небо. На півночі, за парком, густий промінь світла пробивався вгору, у небесний купол. Над обрієм горіла світлова корона навколо чорної крапки, схожої на око. На мить Фреї здалося, що це око дивиться на неї.
Проте її відразу засліпили спалахи світла.
Темрява спала швидко, але тепер Мангеттен давав відсіч. Загоралися будинки, але електромережа була перевантажена: вікна світилися і мерехтіли, як поламані новорічні гірлянди, і гасли. Вулиці заполонили автомобілі, їхні фари схожі на золоті луски змії, що звивається між темними хмарочосами…
Фрея відскочила від вікна й потягнулася до кухонного острова, щоб схопити розбитий айфон. На екрані висіло «Екстрене сповіщення», яке вискочило поверх усього, тож дівчина не могла його пропустити. Сповіщення кричало:
«ЕКСТРЕНА ТРИВОГА. ЦЕ НЕ НАВЧАННЯ. БАЛІСТИЧНІ РАКЕТИ НЕ НАБЛИЖАЮТЬСЯ ДО НЬЮ-ЙОРКА. НЕГАЙНО ЕВАКУЮЙТЕСЯ І ДОТРИМУЙТЕСЬ ІНСТРУКЦІЙ!!!»
Що?
Фрея знову взяла телефон і спробувала оновити стрічку в Інстаграмі. Нічого не вийшло. Фейсбук навіть не відкрився. Вона зайшла в меню телефону й набрала номер Кейт, своєї помічниці, але дзвінок обірвався. Тоді вона зателефонувала батькам.
Тиша. Ні інтернету, ні мережі, нічого. І незважаючи на все це, Фрея раптом відчула величезне полегшення.
— Господи, — сказала вона вголос, притулившись до стійки. — Що ж мені тепер робити?
Але Господь, як завжди, не відповів. І посидівши ще трохи в тиші, Фрея кинулася збирати сумку.